Енциклопедія українського звуку. Glitch

Продовжуємо нашу рубрику, де лаконічно характеризуємо різноманітні музичні жанри. Цього разу — glitch, напрям експериментальної електронної музики, що перетворює цифрові артефакти на повноцінний звуковий матеріал.

Визначення

Глітч (glitch) — це жанр експериментальної електронної музики, що з'явився у 1990-х роках і вирізняється цілеспрямованим використанням збоїв, спотворень та інших цифрових звукових артефактів. Важливо зазначити, що це не випадкові помилки, а свідомий вибір митця, який перетворює їх на центральну частину композиції.

Історія зародження жанру

Концептуальні джерела глітчу як музичного явища та естетики сягають значно глибше, ніж заведено вважати, і починаються далеко не в епоху цифрових технологій та експлуатації діджитальних артефактів та помилок, а з ідеологічного, мистецького бунту.

У 1913 році італійський футурист Луїджі Руссоло (Luigi Russolo) у своєму маніфесті "L’Arte dei rumori" ("Мистецтво шумів") проголосив, що музичний ландшафт має розширитись за межі "чистих" тонів, аби ввібрати в себе звуки індустріальної епохи. Його інструменти intonarumori — механічні генератори шуму — постали першою сміливою спробою перетворити шум (noise) на музику, заклавши філософський фундамент для майбутніх експериментів із неконвенційними для музики звуками.

Аналоговим прекурсором глітчу частково можна вважати musique concrète — метод, що народився у Франції наприкінці 1940-х роках у працях Пʼєра Шеффера (Pierre Schaeffer).

Докладніше про цей період читайте у нашій статті про нойз.

Проте справжня, усвідомлена робота з помилкою як субʼєктом аудіальних творів почалась у другій половині XX століття. З 1979 року Крістіан Марклей (Christian Marclay) свідомо пошкоджує вінілові платівки, створюючи з них унікальні звукові колажі.

Глітч, прямо корелюючи з розвитком саме цифрових технологій, фінально диференціюється як окремий жанр на початку 1990-х років у Німеччині та Японії. Ключовими фігурами постають Ахім Шепанскі (Achim Szepanski) та його лейбл Mille Plateaux у Німеччині, а також Рьодзі Ікеда (Ryoji Ikeda), Ясунао Тон (Yasunao Tone) у Японії.

Найперші випадки використання терміну "glitch" в музиці реферують до однойменного треку електронного дуету Autechre 1994 року та до альбому експериментального електронного гурту ELpH "Worship the Glitch" 1995 року.

Історична траєкторія глітч-музики демонструє еволюцію від знайдених випадкових помилок в аналогових носіях до свідомо розроблених та імітованих помилок у цифровому середовищі. Такий перехід є значним концептуальним стрибком — перехід від реактивної позиції щодо випадкових збоїв до проактивного, цілеспрямованого створення "контрольованого хаосу".

До кінця 1990-х років глітч-музика поширилася по всьому світу, до руху приєдналися такі артисти, як Aphex Twin, Mika Vainio, Omni Trio та інші. На початку 2000-х років з'явилися її піджанри, найвідомішим із яких є поєднання глітчу та хіп-хопу — глітч-хоп.

Основні характеристики glitch

Тематика

Центральною темою є дослідження та естетизація звукових артефактів, що виникають унаслідок несправності цифрових технологій. Наприклад, звуки, генеровані програмними помилками, збоями системи, апаратним шумом, кліками, мікросемплами, проскакуванням компакт-дисків та різними формами цифрових спотворень.

У музиці глітчу можуть відчуватись асоціації із цифровими технологіями, урбаністичною метушнею, технологічним хаосом чи навпаки — медитацією над невеликою хвилею діджитального шуму.

Звучання

Фундаментом звучання напряму є цілеспрямоване використання діджитальних збоїв та артефактів, аудіальних спотворень, шумів, пошкоджених носіїв даних та неймовірно коротких за тривалістю семплів, нерідко дискретних та фрагментованих за своєю будовою. Звуки, що формують жанр, спотворюються, розтягуються, нарізаються та ресемплуються. За наявності, ритмічні елементи часто будуються з кліків, подряпин, глітчів та інших "помилкових" шумів. Загальне звучання почасти є атональним або мікротональним, аритмічним або з нефіксованою динамікою в темпоритмі.

Інструменти та прийоми

Сировина жанру походить від несправностей у пристроях запису аудіо або цифровій електроніці, подекуди синтетично реконструйованій за допомогою різноманітних методів та способів:

• Circuit bending (викривлення схем) — навмисне замикання контактів у низьковольтних електронних пристроях — дитячих іграшках, дешевих синтезаторах, драм-машинах.
• Пошкоджені фізичні носії:

1. CD/DVD — нанесення подряпин, наклеювання скотчу, малювання на робочій поверхні диска;

2. Вінілові платівки — використання подряпаних, тріснутих, склеєних між собою, розплавлених платівок;

3. Магнітна стрічка — розрізання, склеювання в рандомному порядку, розтягування, зациклювання (tape loops), відтворення на несправному магнітофоні.

• Мікшування без входу (No-Input Mixing) — підключення виходу мікшерного пульта до одного з його входів, що створює петлю зворотного звʼязку (feedback loop).
• Семплінг — запис радіоперешкод, несправного обладнання, шуму незаземлених звукових кабелів, гудіння, клацання тощо.
• Синтез — використання синтезаторів різних категорій та/або ефектів для отримання необхідного матеріалу.
• Мікросемплінг та гранулярний синтез — звук розрізається на найдрібніші частинки ("гранули") тривалістю в мілісекунди, які потім змішуються, зациклюються, розтягуються або збираються в нові текстури та ритми.
• Ефекти "заїкання" (stutter) та маніпуляція з буфером — імітація цифрового збою шляхом швидкого повторення дуже коротких фрагментів аудіо.
• Датабендінг (databending) — відкриття аудіофайлу (або будь-якого іншого файлу, наприклад, зображення) у програмі, не призначеній для цього (як-от текстовий редактор) і внесення змін у його код. При відтворенні файл звучить як набір цифрових артефактів.
• Алгоритмічна та генеративна секвенція — використання алгоритмів та випадкових процесів для створення аудіальних послідовностей, які навмисно звучать механічно, непередбачувано, глітчово.
• Зловживання плагінами — використання стандартних ефектів (компресорів, дилеїв, ревербераторів та ін.) з радикальними значеннями окремих параметрів;
• Біткрашинг (bitcrushing) та зниження частоти дискретизації — навмисне погіршення якості звуку.
• Програмування та лайв-програмування (наживо) — використання спеціалізованих мов програмування звуку на кшталт SuperCollider, TidalCycles, Strudel, ChucK тощо.
• Візуальне програмування — побудова звукових ланцюгів та систем у графічному середовищі шляхом зʼєднання віртуальних модулів/обʼєктів за допомогою віртуальних патчів (Max/MSP, Pure Data, Reactor, VCV Rack та ін.).

Вокал

Канонічно в глітч-музиці вокал не є обовʼязковим елементом і, зазвичай, не виконує роль носія певного наративу. За умов, коли голоси присутні, їх використовують як додатковий аудіальний матеріал, сповільнюючи, нарізаючи на мікросемпли та обробляючи до невпізнаваності. Так, використання вокалу фрагментарне та імплементоване в загальну текстуру композицій, однак не постає акцентованим елементом.

Втім, на сцені глітч-музики зʼявлялись винятки. Наприклад, один із представників жанру Аокі Такамаса (Aoki Takamasa) у своєму реміксі на японського композитора Рюіті Сакамото (Ryuichi Sakamoto) інтенційно використовує ліричний супровід у треці "War & Peace (AOKI Takamasa Remix)", досить лагідно та органічно накладаючи ефекти та міксуючи вокал у цілісну картину композиції, зберігаючи естетику глітчу.

Візуальний супровід

Нерідко глітч перетинається з візуальними формами мистецтва, при цьому артисти часто використовують відеопроєкції.

Сам по собі глітч-арт — окрема форма цифрового мистецтва, що, на відміну від аудіального, передбачає навмисне спотворення або генерацію зображень та відео з несподіваними цифровими візуальними ефектами.

Глітч-арт у роботі сучасних митців

Технічно нерідко глітч-арт використовує схожі принципи, що і глітч-музика: маніпуляція даними (databending), фізичне модифікування електроніки (circuit bending), лайв-кодинг та патч-білдінг у відповідному програмному забезпеченні. Часто візуальний супровід створюють у режимі реального часу програмуванням шейдерів (GLSL/HLSL) та оперуванням візуальними середовищами на кшталт TouchDesigner. Останній надає можливість складати модульні, інтерактивні патчі для синхронізації візуалу з аудіо наживо.

Основні представники Glitch в Україні (хронологічно)

v4w.enko (Євген Ващенко)

• Роки активності: з 2007 року.
• Стиль: experimental, glitch, electronic, IDM, microsound.
• Впливи: працює на перетині авангарду електроніки та академічної музики; архітектурна освіта впливає на побудову складних музичних композицій.
• Інструменти: Max/MSP/Jitter, аналогові/цифрові синтезатори, модульні синтезатори.
• Особливість: спільно з Катариною Заволокою та іншими експериментальними артистами розвивав київську експериментальну сцену (лейбли Kvitnu, Prostir). Випускає музику на лейблі FF_Space, виступає на Ars Electronica, MUTER та інших фестивалях. Альбом "Harmonic Ratio" (2009) номінували на премію Qwartz Award.
• Рекомендація: альбом "Snd", 2010.

Kotra (Дмитро Федоренко)

• Роки активності: з кінця 1990-х.
• Стиль: avant-garde, experimental, abstract, noise, industrial, glitch.
• Впливи: рок-музиканти, концептуальність англійської індустріальної сцени, відчуття свободи й безмежності.
• Інструменти: Аналогові синтезатори та секвенсери, ефекти, Max/MSP, MIDI-контролери.
• Особливість: Один із найвпливовіших піонерів української експериментальної сцени: засновник лейблів Kvitnu, Prostir та I Shall sing Until My Land Is Free. Аудіально вирізняється цілеспрямованим використанням різких, перевантажених звуків та інтенсивних ритмічних структур, щоб навмисно вивести слухача за межі зони комфорту та спровокувати нові емоційні стани та способи сприйняття. Лейбл Kvitnu, який функціонував із 2006 по 2020 рік, став важливою платформою для української та світової експериментальної сцени, випустивши понад 70 альбомів і здобувши міжнародне визнання, зокрема три нагороди на Qwartz Electronic Music Awards у 2011 році.
• Рекомендація: альбом "Dissilient", 2004.

Ujif_notfound (Георгій Потопальський)

• Роки активності: з 2007 року.
• Стиль: glitch, electronic, experimental, ambient, clicks & cuts, noise, IDM.
• Впливи: Autechre, Squarepusher, Aphex Twin, Pan Sonic, Muslimgauze, а також академічні авангардні композитори, на кшталт Карлгайнца Штокгаузена (Karlheinz Stockhausen), Яніса Ксенакіса (Iannis Xenakis) та Луіджі Ноно (Luigi Nono).
• Інструменти: Max/MSP, Korg ms20 mini, Nord Drum 2, Nord modulag g2, Korg minilogue, Doepfer Darkenergy 2, гітарні педалі ефектів.
• Особливість: Медіапроєкт на стику аудіо- та відеоарту, що ґрунтується на керованому алгоритмами хаосі. Лайв-виступи характеризуються генерацією неповторних аудіо- та відеопотоків у реальному часі через керування заздалегідь прописаними патчами.
• Рекомендація: альбом "[pre][code]", 2015.

Zavoloka (Катерина Заволока)

• Роки активності: з початку 2000-х.
• Стиль: experimental, electronica, glitch, ambient, techno, ethno.
• Впливи: Українські фольклорні традиції, пісні та ритуали, переосмислені методами цифрового та аналогового синтезу; різноманітні життєві події, від глибоких медитацій до гострих соціально-політичних подій.
• Інструменти: Цифрові синтезатори Waldorf Blofeld, Novation Mininova, Waldorf Streichfett, аналоговий синтезатор Deepfer Dark Energy, драм-машини, портативний рекордер Zoom, програмні інструменти, народні українські інструменти.
• Особливість: Поєднання української архаїки та народних мотивів із сучасною експериментальною електронікою. Такий підхід реалізується також у мультидисциплінарній діяльності як співзасновниці лейблів Kvitnu та Prostir, а її міжнародне визнання підтверджено, зокрема, нагородою Prix Ars Electronica у 2005 році.
• Рекомендація: дебютний альбом "SUSPENZIA", 2003.

Andriy Kyrychenko (Андрій Кириченко)

• Роки активності: з 1998-го.
• Стиль: electronic, IDM, ambient, braindance, glitch, microsound, sound art.
• Впливи: на ранньому етапі творчості зазнав впливу гітарної музики, згодом почав досліджувати експериментальну електронну та електроакустичну сцену.
• Інструменти: аналогові синтезатори, модульні синтезатори, DAW (Ableton Live та подібні), MIDI-інструменти, секвенсери, рекордери.
• Особливість: піонер та одна з ключових фігур української експериментальної електронної сцени. Діяльність лейбла Nexsound, заснованого Андрієм у 2000 році, відкрила світові багатьох українських артистів і стала платформою для міжнародних співпраць. Аудіально автор демонструє стилістичну гнучкість, переходячи від мелодійної електроакустики та ембієнту до експериментального техно та IDM.
• Рекомендація: альбом "Interplays, In Between", 2003.

John Object (Тимур Джафаров)

• Роки активності: з початку 2010-х.
• Стиль: deconstructed club, pop musique concrete, glitch, electronica, experimental.
• Впливи: Комбінація тембрів синтезаторів, незвичайні поєднаннях інструментів та їхніх синтетичних копій, водночас Тимур є великим шанувальником R&B та соулу 80–90-х років.
• Інструменти: Аналогові синтезатори (Moog Rogue, Volca FM/Sampler, Korg тощо), драм-машина TR-808, field-recordings, Ableton Live, Max/MSP, Logic Pro.
• Особливість: Його підхід, який він сам характеризує як pop musique concrete та deconstructed club, полягає в поєднанні витончених цифрових звуків із "мокрими" семплами людського тіла та його проявів, таких як дихання, кашель, крики та навіть блювота. На третій день повномасштабного вторгнення пішов добровольцем до ЗСУ, втім, під час служби створив декілька концептуальних релізів, один із яких використовує записи старого розбитого фортепіано прямо з донбаських окопів.
• Рекомендація: альбом записаних лайвів за період 2017–2021 рр. "Sweat".

Pymin (Пимін Давидов)

• Роки активності: з початку 2020-х.
• Стиль: experimental, downtempo, folktronica, trip-hop.
• Впливи: на творчість Пиміна ще в дитинстві вплинула робота зі звуком за допомогою касетного плеєра Sony Walkman, замість музики він записував навколишні звуки: шум будівництва, дитячі голоси на ігровому майданчику. Пізніше, прослуховуючи ці записи на сповільненій швидкості, він відкрив для себе ембієнтне звучання, і такий метод — запис звуків на плівку з подальшим семплуванням — залишається основою його творчого процесу.
• Інструменти: касетний рекордер, Max/MSP, аналогові синтезатори (Pulsar-23, Lyra 8, Jupiter 8 тощо).
• Особливість: поєднує синтезаторні пейзажі з акустичними звуками та фольковими інструментами. Засновник лейбла "Telesma".
• Рекомендація: альбом "Ultrashell", 2021.

Andrii Kunin (Андрій Кунін)

• Роки активності: з 2009 року.
• Стиль: bioacoustics, datacore, experimental, ambient, electronic, IDM.
• Впливи: творчість Андрія реферує до дитячих мотивів, дослідження органічного, наукової фантастики та соціальних явищ.
• Інструменти: конкатенативний синтез, касетні диктофони, програмні синтезатори, семплінг.
• Особливість: його творчість фокусується на суміші мікроскопічних ритмів, напівакустичних текстур, семплів із дитячих іграшок та, останнім часом, біологічних досліджень, створюючи абстрактні звукові ландшафти. У 2021 році випустив перший сольний сингл "Voyager", натхненний програмою NASA.
• Рекомендація: EP "Tumult", 2025.

Більше матеріалів із серії "Енциклопедія українського звуку" тут.