Люди за сценою: хто насправді створює музичні події

Поки глядачі бачать артистів, сцену і світло, за лаштунками хтось складає бюджет, домовляється з музикантами, шукає обладнання, стежить за таймінгом і вирішує проблеми, про які аудиторія ніколи не дізнається. Разом із випускниками й ментором "Майстерні" розбираємося, з кого складається команда музичної події, чому одна людина часто поєднує кілька ролей і де насправді вчаться event-продакшену.

Від навчання до власних подій: як працює "Майстерня"

"Майстерня" — безкоштовна освітня програма з event-продакшену, яку створюють спілка культурних проєктів Києва UNIGHT і Jägermeister.Вона поєднує теоретичне навчання з практикою: учасники працюють із представниками музичних формацій і майданчиків, об’єднуються в команди, розробляють власні події та реалізовують їх із реальними бюджетами.

Попередній потік завершили 56 випускників, яких супроводжували 6 кураторів і 27 лекторів з України та Європи. А результатом стали три події — "Трансгресія", RE:RE:RE і Location. Разом вони зібрали 128 тисяч гривень на гуманітарну й медичну допомогу.

"Трансгресія" — незалежний київський проєкт експериментальної електронної музики, що досліджує звучання акустичних і DIY-інструментів в клубному просторі та поєднує концертні й освітні формати. Після першої події команда продовжила розвивати проєкт і провела концерт із воркшопом для музикантів. У межах "Трансгресії" також видають зін про локальні та міжнародні музичні практики.

RE:RE:RE — концептуальна подія-досвід нойз/експериментальної музики, ідея якої стала продовженням освітнього проєкту та спільноти noise (ob)sessions. Вона поєднала музичні виступи, перформанс та показ авангардних фільмів. Серед учасників лайн-апу — Letovchenko, Konstantin Poveda, Pøgulyay та Некрохолод.

Location — формація електронної музики, яка виходить за межі звичних клубних просторів і планує щоразу створювати події в нових, несподіваних локаціях, поєднуючи різні жанри. Її мета — популяризувати електронну музику серед містян, змінювати звичне сприйняття відомих міських просторів і знайомити аудиторію з українськими артистами.

Матеріал опублікований на умовах партнерства з "Майстерня", UNIGHT і Jägermeister.

Коли гості вже заходять, а монтаж іще триває

У день події команда RE:RE:RE мала підвісити під стелею великий світловий куб з лазером, який у певний момент спрямовував би широкий промінь на танцмайданчик. Паралельно організатори налаштовували звук, камери для запису виступів та інше обладнання.

Монтаж виявився значно складнішим, аніж очікувалось. Перші гості вже заходили до приміщення, а організатори все ще завершували монтаж: він "з’їв" двадцять хвилин початку події.

"Ми виділили надто мало людей на всі ці задачі, тому внутрішні таймінги сильно зсунулися. Почали івент десь на пів години пізніше, і так вийшло, що люди вже починали заходити, а ми все ще з драбиною там щось кудись носимося, намагаємося доприкріпити все як треба.

Добре, що ми очікували форс-мажорів на першому івенті і про всяк випадок відвели першу годину під перегляд авангардних фільмів. Тож у підсумку в нас усе вийшло з кубом, і лазер спрацював. Було нервово, але все вдалося реалізувати так, як хотілося", — згадує Рейзор, випускник "Майстерні" та автор ідеї RE:RE:RE.

Фото — Саша Лагетко

Для глядача це була цілісна подія з музикою, власною візуальною мовою та атмосферою. Для команди — результат кількох місяців роботи й десятків процесів, які залишилися за лаштунками.

Від музичних гуртів до власної формації

Ще в підлітковому віці Аліна почала грати в гуртах як гітаристка. На "Майстерню" подалася, щоби спробувати себе в event-продакшені, а під час навчання — придумати й реалізувати власний проєкт. Так з’явилася "Трансгресія", навколо ідеї якої Аліна зібрала команду, а сама в ній поєднала ролі координаторки та співкураторки.

Фото — Саша Лагетко

На "Майстерні" учасники багато обговорювали потенційні проблеми організації подій, тому реальна робота не зруйнувала Аліниних уявлень про професію. Однак через брак досвіду перші перешкоди відчувалися особливо гостро. Додаткова складність — створювати культурні події в умовах повномасштабної війни:

"Працюючи над подіями в Україні, усім організатор_кам варто бути готовими до того, що в умовах війни це досить нестабільна, хоч і дуже цікава сфера".

Момент упевненості прийшов уже під час першої "Трансгресії", коли задум команди перетворився на подію, яку можна було побачити й почути.

"Це те, що мені особливо подобається в організації івентів — ти спостерігаєш конкретний результат і не відчуваєш відчуження від своєї роботи", — додає Аліна.

Фото — Надія Васильєва

Після програми вона продовжила розвивати "Трансгресію". Команда провела в Києві другу подію, яка поєднала концерт і воркшоп для музикантів. Сама Аліна також працювала івент-менеджеркою на фестивалі "Брудний Пес" і долучилася як SMM-менеджерка до платформи для розвитку звукоцентричних практик Time Based.

Не менш важливим результатом навчання в "Майстерні" для неї стали професійні зв’язки, зокрема можливості нетворкінгу й допомога менторів. Саме на курсі Аліна познайомилася з Ксенією Рибак. Це київська дослідниця, авторка й кураторка, яка зараз також курує й розвиває серію подій "Трансгресія".

Івент як продовження любові до музики

Шлях Рейзора до власної події почався ще в підлітковому віці — зі знайомства з нойз-музикою. Згодом це захоплення переросло в освітній проєкт і нойз-спільноту noise (ob)sessions.

Спершу разом із подругою Еммою (ÄSC3EA) Рейзор на грантові кошти організував п’ятитижневий курс про нойз. Для цього "івенту на мінімалках" так само потрібно було знайти людей, приміщення і обладнання. Та найважливішою виявилася реакція учасників:

"Коли ти бачиш віддачу учасни_ць, як у людей іскорки в очах, вони натхненні щось робити, писати свою музику, дякують тобі за досвід, бо це було весело, кайфово і водночас затишно та комфортно… це настільки гріє мене зсередини, що хочеться робити ще й ще".

Логічним продовженням проєкту мала стати власна нойз-подія. Саме тоді Рейзор побачив оголошення про набір на "Майстерню" і подав заявку. Він не планував повністю змінювати професію: натомість хотів отримати знання, необхідні для реалізації конкретного задуму.

Фото — Надія Васильєва

Найдорожча помилка — не делегувати

Концерт, рейв або фестиваль починається з команди. Event-менеджер координує процеси, бюджет і дедлайни. Букер працює з артистами. Технічні спеціалісти відповідають за сцену й обладнання. Комунікаційники розповідають про подію аудиторії, а операційна команда дбає, щоб усе працювало безпосередньо на локації. Утім, цей розподіл не завжди означає, що кожну функцію виконує окрема людина.

"В ідеалі такі спеціалісти мають бути в команді одразу :) Але на початку розвитку ресурси зазвичай обмежені, тому окремі ролі з’являються поступово.

На невеликій події одна людина може закривати одразу кілька напрямів. Чим більший івент, тим більше масштаб, кількість задач і відповідальності, тому окремі процеси вже потрібно делегувати іншим спеціалістам", — пояснює Микита, ментор програми "Майстерня" та представник проєкту ÓПІК.

Фото — Ілля Дем'яненко

У вже згаданій команді RE:RE:RE Рейзор спершу обійняв роль Project Owner, але врешті, окрім загального керування проєктом, займався і маркетингом, копірайтингом, частиною SMM, бюджетуванням, бухгалтерією, договорами, оплатами й декором.

У деяких процесах поєднання функцій допомагало учасникам швидше виконувати завдання. Проте із часом виник і негатив.

"Найдорожчою була помилка не делегувати задачі іншим учасни_цям команди і брати на себе забагато. Я просто на той момент не міг це передоручити комусь ще: у нас або не було людей, або я розумів, що цю задачу краще за мене ніхто не зробить, або мені просто так здавалося", — розповідає Рейзор.

Через навантаження він опинився на межі виснаження, а згодом пережив нервовий зрив. Як результат, на кілька днів зупинився і сам проєкт. Після цього Рейзор уже не міг працювати в попередньому темпі: почали горіти дедлайни, а прагнення особисто контролювати надто багато напрямів гальмувало роботу інших.

Фото — Саша Лагетко

Уже під час події кілька місяців роботи нарешті склалися для нього в одну картину. Рейзор відійшов убік і одночасно побачив танцпол, сцену, світловий куб, артистів, фотографів і свою команду.

"Я подумав тоді раптово: "Ого, це все я зробив? Да, це все я зробив" — і переповнився таким тихим, але дуже інтенсивним відчуттям аж іскріння від задоволення. Насправді це зробили МИ з командою, але дослівно думка тоді звучала так. (:"

Не лише бюджет і таймінги

Окремим відкриттям для організатора-початківця може стати кількість технічних деталей. Потрібно розрахувати місткість приміщення, розуміти особливості монтажу, світла і звуку та передбачати, як усе працюватиме безпосередньо на локації.

Крім технічних знань, існують неформальні правила індустрії. Як розподіляти "плюси" для артистів і команди? Кого включати до гестліста? Які домовленості вважаються звичними для людей, що давно працюють у сфері? Новачок може вперше дізнатися про них уже під час підготовки події.

Рейзор, до прикладу, звертався із цими питаннями до лекторів, менторів і знайомих з індустрії. Відповіді знаходилися швидко, але сам масштаб неписаних правил став для нього несподіванкою, тож зараз івент-сферу він описує як "цілий всесвіт, зі своєю міфологією та законами джунглів".

Саме тому event-продакшену складно навчитися лише за конспектами. Під час роботи абстрактні ризики перетворюються на конкретні проблеми, для яких команда має швидко знайти рішення.

"Основний досвід приходить саме під час подій: кожна з них є унікальною та дає нові ситуації, які може бути складно передбачити теоретично", — говорить Микита, ментор програми "Майстерня" та представник проєкту ÓПІК.

Кого бракує музичній індустрії

На думку Микити, початківцям найчастіше бракує розуміння організації процесів, дисципліни та чіткого розподілу відповідальності.

"Ще дуже важливий ownership задач — коли людина не просто виконує свою частину, а реально усвідомлює відповідальність за результат. Ну і, звісно, стресостійкість :)"

Серед найпоширеніших помилок Микита називає неправильно спрогнозований бюджет, недооцінену технічну частину і планування з розрахунком винятково на найкращий сценарій.

На Youtube-каналі "Майстерні" є чимало корисних відео про музичну індустрію

Найважче оперативно впоратися з несправностями звуку й музичного обладнання. Бо як не крути, головне на музичній події — це музика. Але саме брак підготовлених технічних спеціалістів відчувається дуже гостро.

"Хороших спеціалістів у цій сфері небагато, а попит на них постійно є", — акцентує Микита.

Фото — Надія Васильєва

У музичній індустрії, де системних шляхів до професії все ще небагато, "Майстерня" скорочує відстань між інтересом і першим реальним досвідом. Вона не може усунути хаос, передбачити кожен форс-мажор або гарантувати всім учасникам однаковий кар’єрний шлях. Натомість дає можливість побачити, як створюється подія, перевірити себе в різних ролях і знайти людей, разом із якими задум може стати реальністю.

Дізнатися більше про "Майстерню":

https://www.maisternia.courses/