Labyrinthus Stellarum. У космосі ніхто не почує твій скрім
Про виступ на Faine Misto цьогоріч, ставлення до коментарів у соцмережах, використання ШІ і не тільки — у розмові з Labyrinthus Stellarum.
Доктрина сучасного блек-металу невпинно тяжіє до нових, часто раніше неосвоєних територій. І загалом жанр темний, самотній і холодний. Прямо як космос. Не дивно, що тема космоблеку, хоч і обмежено, та знаходила своїх прибічників і поціновувачів. Так-от, українці Labyrinthus Stellarum влаштували день відкритих дверей у закритому клубі фанатів байдужих лещат вакууму. Починаючи з 2023 року гурт уже встиг відзначитися трьома повноформатниками і став провідним представником течії космічного блеку — на рівні з Midnight Odyssey, Mesarthim, Darkspace і Mare Cognitum.
Колектив заснували восени 2021 року троє музикантів — гітарист Олександр Костецький (згодом покинув гурт) та брати Олександр (вокал, клавішні) та Михайло (гітари) Андронаті. Наразі в їхній дискографії уже три повноформатні альбоми та 57 тисяч щомісячних слухачів на Spotify проти 4,4 тисячі у Darkspace або 11,6 у Mare Cognitum. Гурт активно виступає по всій Україні та видав свої альбоми на фізносіях за підтримки німецького лейбла Northern Silence Productions.
Про стрімкий злет Labyrinthus Stellarum до похмурої темряви далекого майбутнього, міжнародне визнання і всяке-різне побалакали з Алексом Андронаті — лідером гурту.
— Почнімо здалеку: який ваш улюблений науково-фантастичний фільм?
— Мабуть, найбільше враження на мене справив "Interstellar". Після першого перегляду років у 16 багато годин не міг відійти від враження. Взагалі дуже люблю Нолана та науково-фантастичний кінематограф.
— З далеких горизонтів космосу вертаємося на грішну землю: які ваші враження від виступу на Dark Stage фестивалю Faine Misto 2025?
— Нам дуже сподобався виступ на фесті. Приємне відчуття, коли все це є частиною чогось масштабного, більшого, ніж просто звичайний концерт — у нас до цього ще не було фестивального досвіду. Та й насправді у п’ятницю був дуже крутий лайн-ап: ще давно хотів почути Burned Time Machine вживу — і не був розчарований, вони дуже круто відіграли. Цікаво також було почути гурт Xonor та познайомитись з його учасниками.
Стосовно хедлайнерів — гурту Krovna: спершу думав, що якось дивно, що перший концерт гурту — і одразу хедлайнери "Дарку", але коли почув їх наживо — усі питання відпали. Тож досвід як артиста, так і слухача був дуже приємним. Звісно, дещо могло бути і краще, особливо якби нас не поставили грати одночасно з Sick Solution :) Але це вже деталі, а загалом все топ!
— Три чудові альбоми за три роки — це титанічне досягнення. Чи довелося чимось жертвувати заради такого результату?
— Насправді, сказати, що чимось довелось жертвувати, не можу. Бо насамперед створення музики — це час та зусилля. А я дуже люблю музику, і скоріше мені буде бракувати часу та зусиль на будь-що інше :)
— Чим було зумовлене рішення використати штучний інтелект для генерації обкладинки альбому "Vortex of the Worlds"?
— По-перше, на момент створення "Вортексу" плюс-мінус прийшовся бум генеративного ШІ. Тоді це було чимось новим та цікавим, тим, що хотілося спробувати. На той момент ми ще не розуміли масштаби проблеми ШІ для мистецтва загалом.
По-друге, тоді для реалізації задумок стосовно візуалу нам просто не вистачило би бюджету на замовлення арту у крутого художника, як ми це зробили для "Rift in Reality", де обкладинку малював Марк Купер (який ще, наприклад, для Rings of Saturn арти робив). Тож прийняли рішення використати ШІ. Чи зробили би ми так, якби повернулись у часі? Мабуть, ні. Але це вже історія, та й взагалі чудік хоча й ШІ-ний, але прикольний.
— Що стало найефективнішим рушієм вашого творчого прогресу?
— Як я вже казав, по-перше, мені просто дуже-дуже подобається сам процес написання музики. Я дуже багато творив ще до створення Лабіринту, при чому в купі різних жанрів. А по-друге, коли вийшов дебютник і ми побачили, що він зайшов людям з усього світу, мотивації стало ще більше. Кожен приємний комент на Ютубі чи в соцмережах, віддача людей на концертах, хтось із яких просто стоїть з вогнем в очах в першому ряді, а хтось стрибає в мошпітах — все це і є нашим головним рушієм.
— Який момент у кар’єрі гурту запам’ятався найбільше?
— Дуже складно насправді виділити якийсь один конкретний момент. Мабуть, найперший концерт — бо мало того, що відіграти рок-концерт з гуртом було однією з іще підліткових мрій, так ще й перший раз — і одразу на великій сцені. Та ще й на розігріві у Nokturnal Mortum. Тоді взагалі якось не вірилось, що це зі мною відбувається.
— Чи доводилося зіштовхнутися з прикрою критикою?
— В цілому, не часто. Звісно, попадаються іноді коментарі в Ютубі по типу "Це не блек метал, а якась ***ня". Але ми ніколи і не претендували на звання "trve-kvlt" блек металу. Та й взагалі, всі 100 % слухачів ніколи не будуть задоволені, тож якусь частку критики ми сприймаємо як абсолютно нормальну штуку.
— Традиційно: які плани на майбутнє?
— Ми продовжуємо потроху писати новий матеріал, плануємо й надалі експериментувати та додавати нові елементи до нашої музики. Зараз ще активно працюємо над нашим sci-fi лором. Якщо все буде добре — хочемо зробити восени тур по Україні. Та й, мабуть, це все поки що :)
Дочитали до цього моменту? Зацініть кліп на трек "Take Us Home" із крайнього альбому Лабіринтуса "Rift in Reality". І сам альбом теж, якщо досі не слухали — це чистий бенгер.
Дізнатися більше про гурт:
https://linktr.ee/labyrinthus_stellarum
